Оксид марганцю

являє собою тверді кубічні або гексагональні кристали сіро-зеленого кольору, не розчинні у воді. Легко окиснюється на повітрі з утворенням тендітної оболонки MnO₂. Відновлюється до марганцю під час нагрівання з воднем або активними металами. Є нижчим оксидом марганцю, монооксид. Має напівпровідникові властивості.
У природі трапляється у формі мінералу манганозиту.
Щільність: 5,18 г/см3. Температура плавлення 1569 °C, температура кипіння 3127 °C.

Хімічна формула: MnO

Моноксид марганцю утворюється під час розкладання солей двовалентного марганцю (карбонату та інших) за температури приблизно 300 °C в інертній атмосфері. Зі поширеного MnO₂ його отримують через часткове відновлення за температур 700-900 °C воднем або чадним газом.

Оксид марганцю (II) застосовується як каталізатор у разі дегідрогенізації піперидину; використовується для десульфуризації металів; як компонент багатьох керамічних матеріалів.
Солі марганцю (II) широко використовуються як каталізатори окисних процесів. Наприклад, додавання солей у лляну олію прискорює окислення останнього киснем повітря, у такий спосіб пришвидшуючи висихання фарби. Лляна олія, що містить солі марганцю (II), (сикатив) називають оліфою.

Також оксид марганцю застосовується:
- у сільському господарстві як добавка до кормів для тварин;
- як компонент феритів та інших керамічних матеріалів;
- під час виробництва мікроприладів;
— як антиферомагінтний матеріал.

Фізико-хімічні показники окису марганцю.