Мінімальний обсяг постачання від одного мішка, 25 кг

Сода харчова

являє собою кристалічний порошок тонкого помелу, білого кольору, без запаху, солонуватого (мильного) смаку, який у разі потрапляння на слизові оболонки викликає подразнення. Легко розчиняється у воді. Є кислою натрієвою сіллю вугільної кислоти та натрію. Реагує з кислотами з утворенням солі та вугільної кислоти, яка відразу ж розпадається на вуглекислий газ і воду. За температури 60 °C харчова сода розпадається на карбонат натрію, вуглекислий газ і воду.
Відмітною особливістю є м'які лужні властивості, які не чинять шкідливого впливу на тваринні та рослинні тканини.
Щільність — 2,159 г/см3. Температура кипіння — 851 °C, температура плавлення — 270 °C.

Застосування харчової соди.
Харчова сода широко застосовується в різних галузях промисловості, народного господарства та в побуті. Використовується в хімічній, харчовій, легкій, медичній, фармацевтичній промисловості, кольоровій металургії та ін.
У харчовій промисловості вона зареєстрована як харчова добавка E500. Основне застосування — кулінарія, хлібопічення, виробництво кондитерських виробів, де він застосовується переважно як основний або додатковий розпушувач під час випікання, самостійно або в складі комплексних розпушувачів і в готових сумішей для випічки. Також застосовується під час виробництва газованих напоїв.
У медицині розчин питної соди використовується як слабкий антисептик для полоскання, а також як традиційний кислотонейтралізувальний засіб проти печії та болів у шлунку.
У хімічній промисловості використовується для виробництва барвників, пінопластів та інших органічних продуктів, фтористих реактивів, товарів побутової хімії, наповнювачів у вогнегасниках, для відділення двоокис вуглецю, сірководню з газових сумішей. Також входить до складу порошку, що застосовується в порошкових системах пожежогасіння, утилізуючи тепло та витіснюючи кисень від вогнища горіння, що виділяється вуглекислим газом.
У легкій промисловості гідрокарбонат натрію застосовується у виробництві підошовних гум і штучних шкір, шкіряному виробництві (дублення й нейтралізація шкір), текстильної промисловості (відчинка шовкових і бавовняних тканин).
У побуті використовується як чудовий засіб для чищення, миття і видалення плям і накипу. Харчова сода чудово видаляє неприємні запахи, освіжає й очищає килими, видаляє затхлий запах старих книг. З лікувальною метою харчову соду використовують у разі опіків, зокрема сонячних. Вона — швидка допомога й у разі бджолиного або осіннього укусу.

 

Фізико-хімічні показники* харчової соди ГОСТ 32802-2014

Найменування показника	Норма для сорту
	Перший	Другий
Зовнішній вигляд	Кристалічний порошок білого кольору, без запаху
Масова частка двовуглекислого натрію (NaHCO3), %, не менее**	99,5	99,0
Масова частка вуглекислого натрію (Na2CO3), %, не більш ніж*	0,4	0,7
Масова частка хлоридів у перерахунку на NaCl, %, не більш ніж**	0,02	0,04
Масова частка мишака (As), %, не більш ніж	Витримує випробування
Масова частка не розчинних у воді речовин, %, не більш ніж	Витримує випробування
Масова частка заліза (Fe2+), %, не більш ніж*	0,001	0,005
Масова частка кальцію (Ca2+), %, не більш ніж	0,04	0,05
Масова частка сульфатів у перерахунку на SO42-, %, не більш ніж	0,02	0,02
Масова частка вологи, %, не більш ніж	0,1	0,2

Вимоги безпеки харчової соди.
Сода харчова нетоксична, пожежо- та вибухобезпечна, за ступенем впливу на організм належить до речовин 3-го класу небезпеки. Гранично допустима концентрація двовуглекислого натрію в повітрі робочої зони становить 5 мг/м3.

Ступінь токсичності	-
Основні властивості та різновиди небезпеки
Основні властивості	Дрібнокристалічний порошок білого кольору, без запаху.
Вибухово- і пожежонебезпека	Пожежо- та вибухобезпечний. Негорючий. Під час нагрівання може розкладатися з утворенням токсичних газів. Ємності можуть вибухати під час нагрівання.
Небезпека для людини	Сода харчова небезпечна у разі потрапляння на шкіру та в очі. У разі потрапляння на слизові оболонки викликає подразнення. Під час постійної роботи в атмосфері, забрудненому пилом двовуглекислого натрію може виникнути подразнення дихальних шляхів. Під час пожежі можливі опіки.
Засоби індивідуального захисту	Захисний загальнойсковий костюм Л-1 або Л-2 у комплекті з промисловим протигазом із патронами А, В. Маслобензостійкі рукавички, спеціальне взуття. Під час загоряння — вогнезахисний костюм у комплекті із саморясилювачем СПІ-20. Спецодягу, запобіжні пристрої.
Необхідні дії в аварійних ситуаціях
Загального характеру	Відвести вагон в безпечне місце. Ізолювати небезпечну зону в радіусі не менш ніж 100 м. Відкоригувати зазначену відстань за результатами хімрозвідки. Видалити сторонніх. Дотримуватися заходів пожежної безпеки. Не курити. Шанувальник допоміг першим.
Під час витоку, розливу та розсипу	Повідомити в ЦСЕН. Не торкатися пролитої або просипаної речовини. Не допускати потрапляння речовини у водойми, підвали, каналізацію.
Під час пожежі	У зону аварії входить у захисний одяг і дихальний апарат. Тушкувати тонкорозпорошеною водою, повітряно-механічною піною з максимальної відстані.
Нейтралізація	Засинати піском або іншим інертним матеріалом. Випалити територію (окремі вогнища) у разі загрози потрапляння в ґрунтові води. Викликати фахівців для нейтралізації.
Заходи першої допомоги	Викликати швидку допомогу. Свіже повітря, спокій, тепло, чистий одяг. Очі та слизові промивати водою не менш ніж 15 хвилин.

Паковання, транспортування та зберігання.
Харчову соду пакують у чотиришарові або п'ятишарові паперові мішки масою до 50 кг або в спеціалізовані контейнери разового використання типу МКР-1,0 з поліетиленовою вкладкою, масою не більш ніж 1 тонн. Двовуглекислий натрій (натрій бікарбонат), призначений для роздрібної торгівлі, пакують у споживчу тару — картонні пачки масою 500 і 1000 г, поліетиленові пакети масою 500 г.
Соду харчову транспортують усіма видами транспорту (крім повітряного) у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього типу. Допускається транспортування двовуглекислого натрію автомобільним транспортом навалом із використанням спеціалізованого транспорту (типу муковозу) або в спеціально виготовлених ємностях із неіржавкої сталі. Спеціалізовані м'які контейнери транспортують залізницею відкритим рухомим складом навагонних відправках без перевантажень, з навантаженням і вивантаженням на під'їзних шляхах вантажовідправника (вантажувача).
Соду харчову зберігають у закритих складських приміщеннях. Заповнені спеціалізовані м'які контейнери та транспортні пакети зберігають як у критих складських приміщеннях, так і на відкритих майданчиках, у 2-3 яруси за висотою.
Гарантійний термін зберігання продукту — 12 місяців від дня виготовлення.

ІСТОРІЯ, ТЕХНОЛОГІЇ ПРОДУКТІВ, СВІЙСТІВ І ЗАСТОСУВАННЯ ПІЧНОЇ СОДИ

Введення.

 

Сода

(Натрон, бікарбонат натрію, гідрокарбонат натрію) — нейтралізувальна кислота натрієва сіль. Пиття сода — це гідрокарбонат натрію NaHCO₃, двовуглекислий натрій. Загалом «сода» являє собою технічну назву натрієвих солей вугільної кислоти H₂CO₃. Залежно від хімічного складу з'єднання розрізняється питна сода (харчова сода, бікарбонат натрію, двовуглекислий натрій, гідрокарбонат натрію) — NaHCO₃, кальцинована сода (карбонат натрію, безводний вуглекислий натрій) — Na₂CO₃ і кристалічна сода — Na₂CO₃•10H₂O, Na₂CO₃•7H₂O, Na₂CO₃•H₂O. Штучна харчова сода (NaHCO3) — білий кристалічний порошок.
Сучасні содові озери відомі в Забайкальє та в Західному Сибіру; великою популярністю користується озеро Натрон в шультер і озеро Серлс у Каліфорнії. Трона, що має промислове значення, відкрита в 1938 у складі еоценової товщини Грін-Рівер (Вайомінг, США).
У США природне сода задовольняє понад 40% потреби країни в цьому корисному викопаному. В Росії через брак великих родовищ сода з мінералів не видобувається.
Сода була відома людині приблизно за півтори-два тисячі років до нашої ери, а, можливо, і раніше. Її видобували із содових озер і витягували з нечислих родовищ у формі мінералів. Перші відомості про отримання соди способом упарювання води содових озер належать до 64 року нашої ери. Алхімікам усіх країн аж до 18 століття була створена якоюсь речовиною, яка шипіли з виділенням якогось газу під час дії відомих до того часу кислот — оцтовою та сіркою. За часів молодого лікаря Діоскорида Педання про склад соди ніхто не мав поняття. 1736 року французький хімік, лікар і ботанік Анрі Луї Дюамель де Монсо вперше зміг отримати із води содових озер дуже чисту соду. Йому вдалося встановити, що сода містить хімічний елемент «Натр». У Росії ще за часів Петра Першого соду називали «зодою» або «зубою» і аж до 1860 року її ввозили з-за кордону. 1864 року в Росії з'явився перший содовий завод за технологією французького Леблана. Саме завдяки появі своїх заводів сода стала доступнішою й розпочала свій переможний шлях як хімічний, кулінарний і навіть лікарський засіб.

 

Що таке харчова сода.

У промисловості, торгівлі та в побуті під назвою сода трапляються кілька продуктів: кальцинована сода — безводний вуглекислий натрій Na₂СO₃, двовуглекисла сода — бікарбонат натрію NanСO₃, часто звана також питною содою, кристалічна сода Na₂СO₃•10Н₂O и Nа₂СO₃•Н₂O і каустична сода, або їдкий натр, NаОН. Вишукана сода, залежно від способу приготування, буває леблановська та аміачна. Остання являє собою чистіший продукт. Крім того, сода буває або як кальцинована (безводна, прогартована), або кристалічна. Ця сода містить 10 частин води.
Сучасна харчова сода — типовий промисловий продукт. Однак вона була відома людству задовго до нашої ери в природному стані та вже застосовувалася в кулінарії Стародавнього Єгипту, на території якого сидові озера, що виділяли на пекучому сонці пустелі осадову соду.
У природі сода трапляється в твердому вигляді в невеликих залижках у складі мінералу трону Na₂CO₃ NaHCO₃•2H₂O, як-от розчин — у воді деяких содових озер і лужних мінеральних джерел і в золі деяких рослин. До початку XIX ст. використовувалася майже виключно природна сода, але з ростом споживання соди виникла потреба виробництва соди у великих масштабах штучним способом. Зараз видобуток природної соди вкрай мала. Є содові озера (в Кулундінської степи), проте природна сода становить невеликий відсоток у загальному її виробництві. Промислове виробництво очищеного продукту тісно пов'язане із содовим виробництвом, оскільки як сировина для отримання очищеної харчової соди застосовується карбонат (або сирий гідрокарбонат) натрію, а також діоксид вуглецю вапняних печей.
Зараз у світі виробляється кілька мільйонів тонн соди на рік для промислового виробництва, харчової та медичної промисловості.
Штучно сода була отримана лише наприкінці XVIII століття у Франції хіміком Лебланом (1791 рік). Секрет отримання, як тоді водилося, довго трималася в таємниці, внаслідок чого сода стала вперше активно застосовуватися саме у французькій кулінарії, особливо у французькому кондитерському виробництві, і насамперед під час виготовлення бісквітів та інших французьких печінки, тоді як кондитерське виробництво в інших країнах — наприклад, в Австрії, в Росії — розвивалося в іншому напрямку, з використанням інших переважно дріжджових тестопідіймальних засобів. Ось чому у Франції, крім бісквітів, домінували сухі та Шарі печива, а в Німеччині й Польщі, де працювали французькі вчителі-кухаря, здобуло розвиток пісочне содове тісто, тоді як Вена аж до XX століття залишалася центром пишних кондитерських виробів і знаменита чудовим дріжджовим «венським тістом» — верхом майстерного застосування дріжджів у кондитерській справі. Лише у 1861 році бельгійський хімік Е. Сільве розробив сучасний спосіб отримання соди, на який у другій половині XIX — початку XX століття перейшли всі європейські країни й США.
Лише після Першої світової війни та революції 1917 р. солодові кондитерські вироби отримали розвиток у СРСР, у 20-30-х роках, переважно через мережу громадського харчування, бо содове тісто дає змогу досягати стереотипності, стандарту випічних виробів (одинаковості в їх вазі, вигляді, формі). А після Другої світової війни содові кондитерські вироби зайняли в Росії основне місце в домашньому приготуванні завдяки втраті навичок нових поколінь до створення традиційних національних російських солодощів, а також у зв'язку з рідкісною появою в продажу дріжджів і різноманітних прянощів, що застосовуються раніше в російській кондитерській справі (бадян, калган, кориця, імбир, чорний перець, помірцева цедра).

Характеристики харчової соди.

Хімічні властивості.

Гідрокарбонат натрію — кисла натрієва сіль вугільної кислоти. Молекулярна маса (за міжнародними атомними масами 1971 р.) ― 84,00.

Реакція на кислоти.

Гідрокарбонат натрію реагує з кислотами, з утворенням солі та вугільної кислоти, яка відразу ж розпадається на вуглекислий газ і воду:
NaHCO₃ + HCl → NaCl + H₂CO₃
H₂CO₃ → H₂O + CO₂↑
у кулінарії частіше трапляється така реакція з оцтовою кислотою, з утворенням ацетату натрію:
NaHCO₃ + CH₃COOH → CH₃COONa + H₂O + CO₂↑
Сода добре розчиняється у воді. Водний розчин питної соди має слаболужну реакцію. Шипіння соди — результат виділення вуглекислого газу CO₂ внаслідок хімічних реакцій.

Термічне розкладання.

За температури 60 °C гідрокарбонат натрію розпадається на карбонат натрію, вуглекислий газ і воду (процес розкладання найефективніший за 200 °C):
2NaHCO₃ → Na₂CO₃ + H₂O + CO₂↑
У разі подальшого нагрівання до 1000 °C (наприклад, під час гасіння пожежі порошковими системами) отриманий карбонат натрію розпадається на вуглекислий газ і оксид натрію:
Na₂CO₃ → Na₂O + CO₂.

Фізико-хімічні показники.

Бікарбонат натрію являє собою кристалічний порошок білого кольору із середнім розміром кристалал 0,05 — 0,20 мм. Молекулярна маса з'єднання становить 84,01, щільність становить 2200 кг/м3, насипна щільність — 0,9 г/см3. Теплота розчинення бікарбонату натрію обчислюється 205 кДж (48,8 ккал) на 1 кг NaHCO₃, теплоємність досягає 1,05 кДж/кг•К (0,249 ккал/кг• °C).
Гідракарбонат натрію термічно малостійкий і під час нагрівання розкладається з утворенням твердого карбонату натрію та виділенням діоксиду вуглецю, а також води в газову фазу:
2NaHCO_3(тв.) ↔ Na₂CO_3(тв.) + CO_2(г.) + H₂O_(пар) ― 126 кДж (- 30 ккал) Аналогічно розкладаються та водні розчини бікарбонату натрію:
2NaHCO_3(р.) ↔ Na₂CO_3(р.) + CO_2(г.) + H₂O_(пар) ― 20,6 кДж (- 4,9 ккал) Водний розчин бікарбонату натрію має слабо виражений лужний характер, у зв'язку з чим на тваринах і рослинні тканини він не діє. Розчинність гідрокарбонату натрію у воді невелика та з підвищенням температури вона дещо підвищується: з 6,87 г на 100 г води за 0 °C до 19,17 г на 100 г води за 80 °C. 
Внаслідок невеликої розчинності щільність насичених водних розчинів бікарбонату натрію порівняно мало відрізняється від щільності чистої води.

Температура кипіння (розкладається): 851° C;
Температура плавлення: 270° C;
Щільність: 2,159 г/см3;
Розчинність у воді, г/100 мл за 20 °C: 9.

Застосування.

Двовуглекислий натрій (бікарбонат), застосовується в хімічній, харчовій, легкій, медичній, фармацевтичній промисловості, кольоровій металургії, постачається в роздрібну торгівлю.
Зареєстрований як харчову добавку E500.
Широко застосовується в:

• хімічної промисловості — для виробництва барвників, пінопластів та інших органічних продуктів, фторичних реактивів, товарів побутової хімії, наповнювачів у вогнегасниках, для відділення двоокису вуглецю, сірководню з газових сумішей (газ поглинається в розчині гідрокарбонату за підвищеного тиску та зниженої температури, розчин відновлюється під час підігрівання та зниженого тиску).
• легкої промисловості — у виробництві підошовних гум і штучних шкір, шкіряному виробництві (дублення й нейтралізація шкір).
• текстильної промисловості (відчинка шовкових і бавовняних тканин). Застосування бікарбонату натрію у виробництві гумових виробів також зумовлене виділенням CO₂ під час нагрівання, що сприяє наданню гуми необхідної пористої структури.
• харчової промисловості — хлібопічення, вироблення кондитерських виробів, приготування напоїв.
• медичної промисловості — для приготування ін'єкційних розчинів, протитуберкульозних препаратів і антибіотиків.
• металургії — у разі осадження рідкісельних металів і флотації руд.

Кулінарія.

Основне застосування питної соди — кулінарія, де вона застосовується, переважно, як основний або додатковий розпушувач під час випікання (як під час нагрівання виділяє вуглекислий газ), виготовленню кондитерських виробів, виробництва газованих напоїв і штучних мінеральних вод, самостійно або в складі комплексних розпушувачів (наприклад, пекарського порошку, у суміші з карбонатом амонію), наприклад, у бісквітному та пісочному тісті. Це пов'язано з легкістю її розкладання за 50-100 °C.
Харчова сода, що застосовується переважно під час виготовлення дрібного печива, кондитерських крихт, листів для тортів і слоєних тістечок. В останню чверть XIX ст. почалося її застосування в кондитерській справі, спочатку тільки у Франції й Німеччині й лише наприкінці XIX століття й на початку XX століття — також у Росії.
Застосування соди відкривало шлях до фабричного виробництва сучасного печива — штампувального. Водночас багато старих видів печива — бісквітні, слоєні, биті, пряні, здувні, меренги — відібралися в зону минулого, зникли не тільки з громадського, а й із домашнього побуту.
Сода — необхідний повсякденний помічник на кухні для миття посуду, тари для косервування, деяких плодів і ягід перед сушінням. Вона має властивість нейтралізувати й убивати запахи.
Неправильно думати, що сода — спеція тільки для кондитерської справи. Крім кондитерського виробництва, сода застосовується також для приготування англійських мармеладів, у м'ясні фарші для страв молдавської, румунської та вузбекської кухні (жаряча сода) та під час приготування напоїв. Коліщатості соди, що вносяться у всі перераховані вироби, вкрай малі — від "на кінчику ножа" до дрібки та чверті чайної ложки. У напоях із содою частка її набагато вища — по половині та повній чайній ложці на літр рідини. Для кондитерських та інших цілей соду кладуть за приписом рецептів, зазвичай це дуже малі дози. Зберігають її в герметичній тарі, беруть сухим предметом.
Отримання соди промисловим способом дало широкі можливості в приготуванні багатьох різновидів сучасної кондитерської продукції в європейських країнах. Росія довгий час була традиційним способом, віддаючи перевагу дріжджам та іншим різновидам тіста.
У Росії зовсім не застосовували до другої половини XIX століття соду в хлібопіченні та кондитерській справі. Та й наприкінці XIX століття вироби таких виробів вироблялися найбільше на Україні та Польщі, а також у Прибалтиці. У російського населення, що звикли до ікон століть до натуральних видів тіста — або дріжджового, заквасного, або медово-яячного, де як підіймальний засіб не застосовувалися штучні хімічні речовини, а використовувалися природно виникали при печінці гази, унаслідок взаємодії таких продуктів, як мед (цукор), яйця, сметана, алкоголь (водка) або винний оцет, — содове печиво мало вкрай низьку популярність і невисокий попит.
Кондитерські вироби на соді вважалися «німецькими» іхітувалися як із суто кулінарно-вкусових, так і з «патріотичних» міркувань.
Крім того, російські національні кондитерські вироби — медові пряники та килимки, глазуровані жамки та варені в меду горішки — мали такий неповторний смак, що успішно конкурували із західно-європейськими, витонченішими за формою, але «хлипкими» з погляду ситості, добротності та смаку французькими бісквітами, де привабливість досягала зовсім не особливим характером тіста, а застосуванням екзотичних прянощів, переважно ванілі.
Крім кондитерських виробів, сода в російській кухні ніколи не застосовувалася й не застосовується фактично досі. Тим часом у Прибалтиці, Молдові, Румунії, на Балканах соду застосовують як розпушувальний засіб у низці страв, що готуються способом смаження. Так, соду вносять у різноманітні напівтеслі смажені страви: олади з картоплі, куди входить і пшеничне борошно; різноманітні млинці, змітані коржі та пальники, сирники, приготовані з поєднання сиру та борошна, а також у м'ясні фарші, якщо вони складаються тільки з м'яса та цибулі, без додавання борошняних компонентів (муки, білого хліба, панірувальних сухарів). Такий сирий м'ясний фарш (яловичий, свинячий) залишають із содовою добавкою на вистійку в холодильнику на кілька годин, а потім легко формують із цього фаршу «сосиски», які швидко (за 10-15 хвилин) грилюють у духовці будь-якої домашньої плити (газової, дров'яний або електричний).
Аналогічне використання соди в м'ясні фарші відоме і в вірменській кухні, з тією тільки різницею, що в таких випадках фарш не вистоюється, а піддається відразу ж інтенсивному збиванню з додаванням кількох крапель (5-8) коньяку, і перетворюється фактично в м'ясне суфле, яке використовується для приготування різних національних страв (у основному калолаків).
У англомовних країнах Європи й Америки (Англії, Шотландії, на Східному узбережжі США та в Канаді) соду застосовують як неодмінну добавку у варення з цитрусових (апельсинів, пампельмозів, лимонів, грейпфрутів), а також для приготування цукатів. Унаслідок цього досягається особлива розварюваність цитрусів, їхніх жорстких кірок, перетворення такого варення на кшталт густого мармеладу й одночасно знижується (але не зникає зовсім!) ступінь неприємного гіркоти, що завжди наявна в шкірці цитрусових плодів. Корки апельсинів, що становлять у нас свого роду баласт, відходи під час вживання цих фруктів, за допомогою соди стають цінною сировиною для отримання ароматного, високопоживного мармеладу.
У середньоазійських кухнях сода застосовується під час приготування некондитерських видів простого тіста, щоб надати йому особливої еластичності та перетворити на витяжне тісто без застосування для цієї олії, як це заведено в південноєвропейських, середземноморських і балканських кухнях. У Середньій Азії шматочки простого прісного тіста після звичайної півгодинної вистоювання змочують невеликою кількістю води, у якій розчинені 0,5 чайної ложки солі та 0,5 чайної ложки соди, а потім розтягують їх руками в найтоншу локшину (т. н. дунганська локшина), яка має ніжний, приємний смак і йде на приготування національних страв (лагмана, монпара, шими та ін.).
Соду як мізерний добавок до будь-якої їжі в процесі приготування, і саме під час теплової обробки додають у багатьох національних кухнях, з огляду на, що це дає в ряді випадків не тільки несподіваний смаковий ефект, але і зазвичай очищає харчову сировина і все блюдо від різних випадкових побічних запахів і присмаків.
Загалом роль соди на кухні, навіть крім кулінарного процесу, дуже важлива. Адже без соди практично неможливе ідеальне чищення столової та кухонної емальованої, порцелянової, скляної та фаянсової посуду, а також кухонного інструментарію й обладнання від сторонніх запахів і різних нальотів і патини. Особливо незамінна та необхідна сода під час чищення чайного посуду — чайників, що заварюють, і чашок від чайного нальоту, плівки, що утворюється на їхніх стінках.
Такий самий потрібний застосування соди під час миття посуду, у якому готується риба, щоб відбити рибний запах. Зазвичай надходять у такий спосіб: стійкий рибний запах відбивають тим, що протирають посуд луком, а потім знищують (змивають) луковий запах, чистячи цей посуд содою.
Одне слово, сода — неодмінний компонент кухонного виробництва, і на гарній кухні без неї не можна обійтися. Крім того, її немає в арсеналі кухаря або господині негайно стає помітним, бо вона пов'язує того, хто працює біля плити або за обробним столом, у багатьох його діях.
Сучасні екологічні обставини викликають ще одне нове застосування соди на кухні як засобу, що підвищує якість овочевої сировини. Можна, наприклад, рекомендувати обмивати всі оброблені, але ще не нарізані овочі — перед їх закладкою в казан або на сковорідку — у розчині соди у воді. Або засипати однією-двума чайними ложками соди вже очищену картоплю, залиту холодною водою та призначена для відварювання або приготування пюре. Це не тільки очистить картоплю від хімікатів, які використовувалися під час її вирощування, але й зробить сам продукт світлішим, чистішим, красивішим, зніме всі побічні запахи, отримані під час транспортування або неправильного зберігання, а також порше. Сама картопля стане після готовності розсипчастою, смачною. Отже, застосування соди до приготування, під час холодного оброблення (затем продукт ретельно промивається холодною водою), здатне підвищити якість овочевої харчової сировини, зокрема в крохмальовмісних овочів, біля коренеплодів і листових культур (капути, салати, шпинату, петрушки тощо).
Сода настільки міцно зайняла місце лужного агента, що досі нічим не вдалося зсунути її з цієї позиції. Харчова сода як розпушувач може діяти двояко. По-перше, вона розкладається під час нагрівання за реакції:
2NaHCO₃ (сода) → Na₂CO₃ (Сіль) + H₂O (вода) + CO₂ (Вуглецевий газ).
І в цьому разі, якщо додати в пісочне тісто зайву кількість соди, за невеликий час випікання вона може не встигнути термічно розкластися без залишку та печиво або кекс отримають неприємний «содовий» присмак.
Точно так само, як і поташ, сода реагує з кислотами, що містяться в тісті або доданими туди штучно:
NaHCO₃ (сода) + R-COOH (кислота) → R-COONa (сіль) + H₂O (вода) + CO₂ (вуглекислий газ)
Безліч різних фірмових пакетиків і їх доступність не скасовують розваги для юних хіміків — самостійно виготовити порошок для випічки.
пропорційний склад такого традиційного порошку:
2 частини кислої виннокам'яної солі,
1 частина харчової соди,
1 частина крохмалю або борошна.

Медицина.

Який вигляд сода, прекрасно знають усі — це білий порошок, який вбирає воду та чудово в ній розчиняється. Але мало хто знає про дивовижні цілющі властивості цієї «простої» речовини. Тим часом сода — гідрокарбонат натрію — один із головних інгредієнтів нашої крові. Результати дослідження впливу соди на організм людини перевершили всі очікування. Виявляється, що сода здатна вирівнювати кислотно-лужну рівновагу в організмі, відновлювати обмін речовин у клітинах, покращувати засвоєння кислор